Скільки ж разів нам доводилося це чути. Скільки разів доводилося пояснювати, що війна — це страшна трагедія для всіх, хто живе в Україні, і найбільше ми хочемо домогтися миру. Стабільного і справедливого миру. Проте є головна причина, яка не дозволяє це зробити — Російська Федерація, яка продовжує захоплювати українські території та стирати з лиця землі цілі міста. І сьогодні весь світ має можливість у цьому переконатися.
Скільки ж разів нам доводилося це чути. Скільки разів доводилося пояснювати, що війна — це страшна трагедія для всіх, хто живе в Україні, і найбільше ми хочемо домогтися миру. Стабільного і справедливого миру. Проте є головна причина, яка не дозволяє це зробити — Російська Федерація, яка продовжує захоплювати українські території та стирати з лиця землі цілі міста. І сьогодні весь світ має можливість у цьому переконатися.
Умови припинення вогню навряд чи можна назвати справедливими (20% територій все ще лишаються під окупацією, близько 16 тис. військовополонених перебувають у російських тюрмах, а післявоєнне відновлення коштуватиме Україні від 0.5 до 1 трлн. євро). Попри це Україна заявляє про готовність до тимчасового припинення вогню як першого кроку на шляху до довготривалої мирної угоди. Росія ж, навпаки, демонструє неготовність до цього процесу. Найближчим часом ми почуємо велику кількість заяв, як же сильно Росія хоче миру, але… І після цього «але» звучатиме тисяча причин, чому навіть тимчасове припинення вогню неможливе, а російські війська мають і далі наступати на Україну.
Нам би дуже хотілося побачити, як усі ці «антивоєнні ліві», що стільки часу витратили на критику поставок зброї Україні «заради миру», нарешті звернули увагу на іншу сторону конфлікту. На реального винуватця того, чому ця війна взагалі почалася і триває вже три роки — авторитарний російський режим. І, як мінімум, відмовилися від звинувачень жертви та критики постачання зброї.
Важливо усвідомити, що захоплення територій коштує життів не тільки військових, а й цивільних, адже для мирних жителів війна не закінчується, коли починається окупація.
Ми уважно спостерігаємо за глобальними політичними подіями, але знаємо, що справжню відсіч агресору дає український народ та іноземні добровольці, серед яких наші товариші й товаришки. Саме завдяки їхнім надзусиллям політики у високих кабінетах можуть сваритися, миритися та обговорювати якісь умови.
Тож давайте підтримувати наших бійців і бійчинь далі та не забувати, на чиїй стороні сьогодні мають бути всі, хто прагне справжнього миру, а не капітуляції перед імперіями.
Comments